Як виготовлялась цегла в 19 столітті

У 19 столітті у виготовленні цегли трапилися глобальні зміни. З ручного виробництва ремісників, цегла перейшла в розряд галузі промисловості з високою часткою використання машин. Найбільш глобальні зміни відбулися в самій структурі світу. Величезний зростання населення, нові технології у виробництві та транспорті, все це призвело до збільшення попиту на цеглу. Будинки, виробничі будівлі, залізничні тунелі, канали та інше стали будуватись із цегли. Деякі будівлі стали прикрашатися керамікою. Цегла стала використовуватися практично скрізь, і пережила новий злет.

Застосування механізмів для виробництва цегли прийшло на зміну ручній праці на всіх 3 стадіях виробництва: на стадії підготовки глини, при формуванні цегли і при подальшому випалюванні, нові печі дозволяли робити випал швидше і тим самим збільшували продуктивність праці.

Змінився і хід кладки. Кладка стала більш стабільною, більш рівною. Одним з головних починань стало використання цементу замість розчину - тривалий час цеглу укладали з усілякими розчинами, але в кінці кінців, найголовнішим став розчин на основі вапняку з добавками для міцності. Однак важливим моментом була необхідність отримання міцного цементу, який твердне під водою і стає міцним після переробки. Великі будівельні проекти, як то будівництва каналів і ліній залізниць, були ідеальним плацдармом для випробування нових видів цементу, завдяки технічному прогресу в 19 столітті спочатку був запатентований цемент, а потім був винайдений портландцемент.

Разом з поліпшення характеристик розчину, люди прагнули покращувати і якості цегли. Патентована цегла всіляких форм і розмірів, для прикладу, її використовували навіть при будівництві вогнетривких стін. І найцікавіше, що саме ця властивість зіграло одну з головних ролей для популяризації цегли. Для зведення стін використовувалися звичайні обпалені цеглини. А перекриття спочатку робилися напівкруглими з низькими склепіннями, проте на них йшло багато часу і коштів, та й з естетичної точки зору вони програвали можливим варіантам, які тільки треба було знайти. І так, в століття технологічного прогресу стали з'являтися системи, які вирішили цю проблему, в тому числі ЗБВ перекриття. Цегла ж застосовувалися і для будівництва недорогого «робочого» житла. Для зниження ціни таких будівель всюди використовували звичайнісінька обпалена цегла.

Помітний технічний прогрес у виробництві цегли привів до підвищення інтересу до даного матеріалу у професійних архітекторів, які раніше не звертали на нього пильну увагу, як на «масову» продукцію, яка не могла бути особою елітних і представницьких будівель. Все почало змінюватися і основні будівлі тієї епохи були зведені з цегли, а завдяки прогресу, вони виглядали ідеально. Початок використання для елітних будинків було покладено в Німеччині та Англії. З'явився навіть новий архітектурний стиль, в якому використовувався обпалена цегла, що неможливо було уявити собі раніше. Джон Раскін (Англія) і Віолле ле Дюк (Франція) були засновниками даного стилю. В Іспанії, наприклад, дуже з давніх часів, в 16 столітті, починали будувати з цегли, правда часто вона була захована під шаром штукатурки. А в 19 столітті цегла використовував в своїх роботах Антоні Гаудіса, і цегла постала в найкращому світлі.

Основний етап для використання машин у виробництві цегли був зроблений в США, через що там цегла стала випускатися з величезною швидкістю. Філадельфія і Нью-Йорк вразили світову громадськість своєю архітектурою, створеної переважно з цегли. Американські архітектори, Френк Райт і Генрі Річардсон поставили крапку в кінці 19 століття в історії цегли та одночасно відкрили нову еру цегельного виробництва.